Почекайте
Йде завантаження сторінки
відділ продажу (безкоштовно)
для діючих клієнтів

Чому власнику приміщення важливо укладати договір на охорону майна особисто на себе (Частина 2)

Юридичні аспекти укладення договорів

У Законі йдеться про те, що без укладення контракту в письмовому вигляді охоронні послуги надаватися не можуть. Як зазначено раніше, замовником у нас повинен виступати ВЛАСНИК майна, а суб’єкт охоронної діяльності зобов’язаний ознайомитися з документами, які це право підтверджують.

Однак, в тому ж Законі «Про охоронну діяльність» в частині 3 статті 8 законодавець дає велике поле для маневрів для гравців з обох сторін. Справа в тому, що Закон зобов’язав замовника послуг з охорони майна надати суб’єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

По-перше, з юридичної точки зору, дуже сумнівним в цьому пункті є словосполучення «оригінали документів для ознайомлення», адже, як показала практика, зловживати цією нормою можуть обидві сторони договору, та так, що навіть контролюючі органи не можуть викрити обман і встановити порушення. Все частіше зустрічаються випадки, коли виконавці послуг – ненадійні охоронні фірми-одноденки, прагнучи заробити швидко і багато, не гребують брати під охорону об’єкти, які де-юре не перебувають у власності/володінні/користуванні замовника. Вони не перевіряють ніякі документи, тому що їм це, в принципі, не потрібно.

У свою чергу замовник послуг може переслідувати особисті інтереси, які не завжди будуть законними. Припустимо, він зацікавлений отримати охоронні послуги, але правовстановлюючих документів на охоронюване майно у нього немає. Як кажуть, знайшовши, таким чином, один одного, одні беруться за захист неіснуючих майнових прав, інші – отримують можливість проводити рейдерські захоплення підприємств із залученням сумнівних охоронних фірм.

По-друге, викликає тривогу ще один момент, коли законом була дана можливість здійснювати послуги з охорони майна, що перебуває не тільки у власності, а й в користуванні. Далі ми розглянемо, в чому ж, власне, полягає суть проблеми, наведемо приклади з практики Холдингу охоронних підприємств «Шериф», які яскраво ілюструють існуючу проблематику у взаєминах замовник-виконавець-третя сторона.

 

 

Хто головний?

Почнемо з того, що, якщо предметом договору є охорона майна громадян/юридичних осіб, яка здійснюється шляхом безпосередньої охорони такого майна, то в договорі має бути чітко і ясно прописано, яке майно береться під охорону і де воно знаходиться. Для цього складається акт прийому-передачі матеріальних цінностей під охорону і визначається майно, за яке охорона несе матеріальну відповідальність. Якщо ж предметом договору є надання послуг з підтримання порядку та/або забезпечення контрольно-пропускного режиму, фокус переводиться на виконання комплексу заходів, що забезпечують громадський порядок, попередження дрібного хуліганства, встановлену процедуру допуску на об’єкт, що охороняється. От саме з останнім з перелічених пунктів у охоронних компаній і власників майна часто виникають непорозуміння.

Конфлікти, які доходять до суду, виникають саме тоді, коли замовником послуг з охорони майна стають орендарі приміщень. Наведемо декілька поширених прикладів за їх участю. Власник приміщення здав в оренду офісне приміщення однієї з київських компаній, яка уклала з охоронною фірмою договір на надання охоронних послуг. Через деякий час у компанії-орендаря виникли фінансові проблеми, через які вона перестала платити за оренду приміщення. Власник споруди повідомив про розірвання договору оренди у зв’язку з несплатою, а коли прийшов в будівлю з новими орендарями, його не пустила охорона, яка виявилася на боці колишніх орендарів – замовників охоронних послуг. Правоохоронні органи в конфлікт не втручалися, оскільки ці відносини мають цивільно-правовий характер. Власнику приміщення залишалося лише звернутися до суду і більше півроку чекати законного рішення про виселення орендарів за участю судового виконавця. У цей час власник приміщення не тільки не отримував прибуток від здачі в оренду об’єкта, а витрачав сили, нерви і гроші на те, щоб довести свою правоту і відстояти свої законні права в суді.

Ось і інша, аналогічна ситуація з недобросовісними орендарями: в одній з поліклінік приміщення взяла в оренду приватна медична клініка. Попиту на її послуги не було і через якийсь час орендарі відмовилися оплачувати оренду. Суд між власником приміщення і орендарем тривав два роки. Після рішення Феміди недбайливі медики виїхали з поліклініки, але встигли зареєструвати іншу юридичну особу, на яку перевели всі свої активи. Так що стягнути суму заборгованості по оренді з них було неможливо. У програші знову залишився власник приміщення.

Всіх прикладів, коли власнику доводилося відстоювати свої законні права в суді, в одному тексті і не перелічити. Тим більше, що мова йде не тільки про охорону шляхом виставлення фізичних постів, а й про установку охоронної сигналізації або тривожної сигналізації в офісі, магазині, перукарні. Справа в тому, що сигналізація може бути встановлена в будь-якому приміщенні, яке надається в оренду. Однак у випадку, коли договір охорони оформлений на орендаря, а власник приміщення спробує проникнути на об’єкт, прибула за сигналом «тривога» група мобільного реагування буде змушена затримати його і видворити за межі приміщення.

Подібних прикладів в Україні – тисячі. Проте уникнути проблем з користувачами майна можливо. Досить раціонально і прагматично підійти до питання охорони власності. Ми рекомендуємо власнику самому укладати договір на охорону свого приміщення, при цьому передавати його в оренду або у користування орендарю вже без права укладення іншого договору на охорону.

У такому випадку на 100% керувати ситуацією зможе саме власник об’єкта: він цілком законно може не дозволяти орендарю потрапити в приміщення або навіть при необхідності зможе заблокувати його майно до погашення заборгованості за оренду. Нехай правоохоронні органи будуть займати ту ж позицію, мовляв, це цивільно-правові відносини і конфлікт можна вирішити лише в суді, але в цьому випадку власник буде перебувати в значно більш виграшному становищі. По-перше, йому не потрібно буде бігати по судових інстанціях і доводити свою правоту, а, по-друге, він зможе вільно розпоряджатися своїм майном поки недобросовісний орендар буде вирішувати виниклі проблеми.

На погляд фахівців юридичного департаменту Холдингу охоронних підприємств «Шериф», в питанні охорони майна є й інший оптимальний алгоритм дій, коли договір на надання послуг з охорони майна укладає власник приміщення за згодою користувачів. Ця норма передбачена в пункті 2.3.4. Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності. Він передбачає можливість здійснювати виконання договорів з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише за їх письмової згоди. Власник сам оплачує послуги охорони, закладаючи їх вартість в орендну плату (за аналогією з комунальними платежами). Що це дає сторонам процесу? Для орендарів – отримання послуги за доступну плату, а для власника – упевненість в тому, що у випадку спірної ситуації охорона представлятиме виключно його інтереси.

Перша частина статті доступна тут.

Дивітся також:

Пультова охорона
Група швидкого реагування
Професіонали
Наша адреса:
м. Київ, вул. Сосницька,1/44
office@sheriff.com.ua