Почекайте
Йде завантаження сторінки
відділ продажу (безкоштовно)
для діючих клієнтів

«Універсальні бійці» або як готують співробітників ГШР

За цим досить скромним фасадом та вивіскою знаходиться дуже цікаве місце, яке по праву можна назвати серцем Холдингу охоронних підприємств «Шериф». У жовтні 2010 року на його базі був створений спортивний клуб «Спартанець».

Відтоді тут тренуються бійці елітного підрозділу однієї з найкращих охоронних компаній Києва. Співробітники групи швидкого реагування вдосконалюють в тренувальному центрі свою фізичну підготовку, підвищують майстерність ведення бою та відточують навички володіння спеціальними засобами захисту, відпрацьовують поведінкові моделі при різноманітних операціях.

Про те, як виховати універсального бійця, про панкратіон, як ідеальний вид єдиноборства для прикладної підготовки охорони, та багато інше говоримо зі старшим тренером збірної Києва з панкратіону, старшим тренером Холдингу охоронних підприємств «Шериф», титулованим спортсменом – чемпіоном України та призером Чемпіонату Європи з панкратіону, майстром спорту з самбо Алексаном Мхітаряном.

– Алексан, ви тренуєте бійців груп швидкого реагування Холдингу охоронних підприємств «Шериф». В чому головне призначення цього підрозділу?

– Головна задача бійців ГШР – в будь-який момент і в найкоротший час зібратися та виїхати на надзвичайну пригоду. Попередити можливі протиправні дії, забезпечити охорону життя та здоров`я до приїзду міліції.

– Які особливі вимоги висуваються до співробітників такої охорони?

– По-перше, це оперативність. В будь-який час доби охоронці мають бути напоготові, щоби за лічені хвилини прибути на місце події. Суттєвими є навички володіння спецзасобами – газовим балончиком чи навіть щитом. Окрім пневматики, охоронці приватної фірми не мають права використовувати іншу зброю. Та в багатьох ситуаціях вона просто і не потрібна, адже успіх тієї чи іншої операції залежить зазвичай не від того, наскільки ти виявишся сильним фізично. Важливо, щоби приймаючи рішення, охоронець керувався не можливістю застосування сили, а щоби гору брав таки розум. Цьому і намагаємося вчити наших хлопців. Так що улюблена народна приказка «Сила є, розуму не треба» – не про нас (сміється – Авт.).

– Хочете сказати, більшу частину часу в підготовці бійців займають психологічні тренінги і всілякі лекції про те, як поводитись в екстремальних ситуаціях?

– Звісно, ні. Навчання психологічним аспектам поведінки – це лише частина підготовки, скоріше завершальний етап. Хоча, ви ж знаєте, процес навчання в принципі не завершується ніколи. Як кажуть, вдосконалення немає меж. Також як і в будь-якій іншій, в професії охоронця важливе прагнення до розвитку, бажання вбирати нові знання та інформацію. Ти прагнеш бути найкращим – і це похвально. Чому групи швидкого реагування є кращими представниками професії охоронця, як і ті, хто працює в особистій охороні? Вони – не просто брутальна фізична сила, а ще й голова на плечах, причому гарно працююча голова! Я не втомлюся повторювати – сила для охоронця не головне, потрібно вміння бачити ситуацію та мудро приймати рішення.

– Припустимо, з головою у охоронця все відмінно, а ось з фізичною підготовкою є певні проблеми, але він мріє працювати в ГШР. Як бути в цій ситуації?

– Нічого неможливого не буває. При бажанні, прагненні та певних природних фізичних здібностях, вже через півроку ретельних тренувань з`являться перші результати. І ось якраз завдання тренера – помітити дрібницю, підказати бійцю, де і що він зробив неправильно. Дехто і за півроку швидко усе схоплює. А комусь потрібно більше часу. Все дуже індивідуально.

– Наскільки я розумію, молоді люди, які йдуть в охорону, вже мають якусь спортивну підготовку за плечима, зазвичай, це володіння єдиноборствами?

– Це не зовсім так. У нас є хлопець, який займався парусним спортом.

– І що?

– Він почав показувати результати вже через 3-4 місяці. Потрошку навчався техніці ведення бою. Супербійцем, звісно, за цей час він не став, але ж все приходить з досвідом. Я впевнений, що за півроку все ж таки можна навчити людину мінімальним навичкам, як ставити захисні блоки, робити кидки чи удари. На тренуваннях ми поєднуємо ударну та борцовську техніки, багато уваги приділяємо роботі у партері. А далі йде обкатка – спаринги, боротьба, відпрацювання прийомів. Для того, щоби все виходило машинально. Щоби ти не думав, ударити чи кинути. Все має само собою виходити.

– А что это у вас за универсальная техника подготовки – и удары, и броски, и работа в партере?

– Всё это – панкратион. Древний вид спорта, который сочетает в себе одном все «прелести» борцовской, ударной, бросковой, болевой и удушающей техник. Боец, который занимается панкратионом – универсален.

– А що це у вас за така універсальна техніка підготовки – і удари, і кидки, і робота в партері?

– Все це – панкратіон. Древній вид спорту, який увібрав у себе найкраще з багатьох єдиноборств. Боєць, який займається панкратіоном – універсальний. Він може дати бій будь-якому супернику – боксеру або каратисту, дзюдоїсту чи самбісту. Він володіє усіма техніками, і що важливо – вміє вести поєдинок у партері (термін, пов`язаний с особливим видом боротьби, під час якої борці розтягуються на підлозі – Авт.).

Практика доводить, що чимало поєдинків, як на вулиці у бійці або ж бої на професійному ринзі, рано чи пізно закінчуються в партері. І ось тут потрібно почувати себе, як риба у воді. Тут є свої хитрощі – вихід з больових та задушливих прийомів, затримання або переворотів. Завдяки ним людина стає витривалішою. Якщо того, хто не знайомий з цими техніками, перевести у партер та застосувати задушливий прийом, він впаде у шок – не від того, що боляче, а від безвиході. Він не підготовлений до цього. Досвідчений же боєць проявить силу волі – протримається стільки, скільки потрібно, аби успішно вийти з цього захвату. І в результаті стати переможцем. В мене є знайомий, який доволі невисокий на зріст та не суперменської, так би мовити, статури. І ось як у тому анекдоті, зустрічаються йому на шляху троє амбалів, які починають нахабно чіплятися. У підсумку – у одного зламана рука, у іншого нога, а третій відбувся зовсім не легким переляком. На мій погляд, вийти переможцем у цьому випадку йому дозволило, як володіння технікою панкратіону, так і те, що він не розгубився. Швидко прийняв рішення та був готовий діяти. Ось ми знову і повертаємося до теми про те, що силою не завжди можна розв`язати проблему. Психологічна готовність та налаштування – ось це важливо. Нападники це відчувають. Якщо суперник бачить твій страх, врешті задавить. А якщо показуєш характер, відступає. Отже, психологічний настрій бійців групи швидкого реагування – 50 % успіху операції. Якщо хлопці з ГШР добре психологічно підготовлені, у них злагоджені дії, плюс у старшого групи є здатність правильно та моментально приймати рішення, – будь-яка операція та дії по припиненню нападу будуть нормально виходити.

– Але ж повернемося до процесу прикладної підготовки бійців. Як проходять ваші тренування? Чи є поділ на молодих та більш досвідчених?

– Ні, такого поділу немає. Займаються усі разом. Це дає стимул для молодих, які спостерігають за успіхами інших, мовляв, і я так можу. Розпочинаємо тренування з розминки та розтяжки. Далі переходимо до акробатики – це різної складності перекиди, ходіння на руках, підйом з розгином, «колесо» та інше. Потім йде загальна фізична підготовка. Є багато вправ: накачуємо прес, спину, віджимаємося, присідаємо, по-пластунськи повзаємо. Другу частину тренування присвячуємо безпосередньо відпрацюванню прийомів та спарингам.

– Окрім вас, наскільки я знаю, є ще два тренери СК «Спартанець». Це Сергій Шадрин та Ольга Прокопчук – володарі численних чемпіонських титулів в світі єдиноборств. Як, до речі, бійці ставляться до того, що їх тренує жінка?

– Абсолютно спокійно. Ольга – професіонал, якого у нас поважають, як і інших членів тренерської команди.

– А від тренерських завдань ваші учні не ухиляються?

– Якщо і буває таке, то ми це швидко припиняємо (сміється – Авт.). Коли хтось лінується, йому потрібно пояснити: це зараз важко, а потім буде набагато легше або ж навпаки – якщо зараз дозволив собі розслабитися, не дотягнув, в майбутньому це може виплисти, адже ситуації бувають різні.

– Наприкінці нашої бесіди хочеться дізнатися ось про що: ГШР з її специфікою роботи, відверто кажучи, не для всіх. На ваш погляд, хто ніколи не зможе працювати у цьому підрозділі?

– Той, хто не хоче, не прагне і не розвивається. Гарний охоронець буде приходити у зал, буде займатися, працювати над собою. Адже спорт – це не просто красиве тіло, вмілі дії та навички. Це ще здоровий дух, сила волі, витримка, оперативність, терпіння.

– А в «Шерифі» багато таких, хто прагне до розвитку?

– Звісно, такі є, і з часом їх буде все більше та більше. Молодь буде дивитися на досвідчених, йти до їх успіхів. Адже охоронець в ГШР – це сходинка вище у розвитку та у фізичній підготовці. Такий співробітник заслуговує на повагу не лише колег, а й керівництва, оскільки працює, старається, викладається. А таких завжди поважають.

Дивітся також:

Пультова охорона
Група швидкого реагування
Професіонали
Наша адреса:
м. Київ, вул. Сосницька,1/44
office@sheriff.com.ua